Українська Русский
Привіт, Гість! | Реєстрація
Назад Назад

Українське сватання

Дата публікації: 20.08.2011   Кількість переглядів: 54546

svatannya01

   Сучасне сватання важко назвати весільним обрядом.

Традиція проводити обряд сватання нині майже повністю втрачена. Зберігся спрощений варіант такої традиції: молодий, заздалегідь заручившись згодою нареченої, приходить до її батьків в призначений день.

Прийнято піднести квіти матері нар

еченої і самій нареченій і, можливо, торт на стіл. Як правило, батьки вже знайомі з претендентом на руку і серце дочки, і якщо вони нічого не мають проти його кандидатури, погоджуються на шлюб. Офіційне сватання відбулося.

Далі відбувається знайомство та оголошення свого рішення батькам жениха: у призначений день майбутні свекруха і свекор приймають у себе обраницю сина. Матері майбутнього жениха так само прийнято дарувати весільний букет.

Батьки закоханих збираються разом, знайомляться і обговорюють організаційні моменти.

СВАТАННЯ В ДАВНИНУ

svatannya02Сватання проводили у вівторок, четвер або вихідні. Вибравши день для проведення сватання, його тримали в таємниці, так само, як і маршрут, по якому поїдуть до будинку. Головними учасниками цього обряду були свати і свахи.

Сватів вибирали з родичів або зверталися за допомогою до свах, завданням яких було знайти відповідну наречену, зібрати інформацію про її сім'ю, придане, характер, зовнішність тощо. Часто саме від сватів і свах парубок і дівчина дізнавалися про існування одне одного і тоді вже могли зустрітися таємно, а могли побачитися лише на весіллі. Всі переговори велися стоячи, щоб не виглядало, що дівчина «засиділася в дівках».

Переговори могли  з першого разу закінчитися нічим. Це зовсім не означало, що батьки проти шлюбу, просто у той час вважалося непристойним спішно віддавати свою дочку, давати згоду з першого сватання. Сватів могли засилати і другий, і третій раз, хоча рішення було зрозуміле відразу. Якщо ж батькам не подобався претендент, то просили прийти іншим разом, посилаючись на молодість дівчини або на «недостатньо багате придане». У грубій формі вказувати на двері сватам батьків нареченої вимушували виняткові обставини, особисті мотиви. Тоді свати, покидаючи будинок, закривали двері спиною. При сприяливому повороті справи на друге сватання нерідко їздили самі батьки молодого. На цій зустрічі вже обговорювалися день весілля, майбутні витрати, придане нареченої, її обов'язки в новій сім'ї і т. д. Прийшовши до згоди, батьки призначали оглядини нареченої і день для відвідин будинку жениха, огляду його господарства. Закінчували зустріч гулянням і веселими піснями.

svatannya03 Етнографи відзначають, що були часи, коли дівчина сама могла засвататися до хлопця. І вважалося великим гріхом відмовити їй у такому разі і виставити її за двері. Дівчина могла врятувати життя осудженому козаку, сказавши: "Він одружується на мені. Відпустіть його".

Сватання було справою всієї сім'ї. Основним завданням оглядин і сватання був висновок майнових домовленостей, визначення економічної основи нового шлюбу. Свати розповідали про достоїнства жениха, розпитували про таланти нареченої. Після того, як було досягнуто згоди, сторони переходили до обговорення шлюбного договору. Сватів цікавило придане нареченої. А її батьків хвилювало матеріальне забезпечення їх дочки з боку майбутнього чоловіка, можливість не тільки сплатити весілля, але і забезпечити пристойне існування всієї майбутньої сім'ї. Прийнято було, щоб жених давав гроші на весільні подарунки. Подарунками могли бути не тільки гроші, але й одяг, продукти. На його гроші купувалися предмети "розкоші": черевики, шовкові сукні і хустки, шерстяні шалі. Обумовлювали час і умови виплати, а також кількість дарів з обох боків і кількість гостей на весіллі. Успішні переговори закінчувалися потиском рук.

Аліна Семчук

Коментарі
Ім'я  
E-Mail
Текст